Наукова бібліотека ДонДТУ

Щороку в третій четвер травня...

библиотека — Fri, 18 May 2018 13:28:57 GMT

Вишиванка для українців – могутній символ благополуччя в родині, а свято вишиванки символізує національну єдність. У цей день влаштовують марші вишиванок по всій Україні. День вишиванки в Україні відзначають у третій четвер травня і цього року свято випало на 17 травня.
Ідею акції Всесвітній день вишиванки в 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї і святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно надягав на пари, як і багато інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам і студентам вибрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку їх одягли кілька десятків студентів і кілька викладачів факультету. І вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, у ньому почала брати участь українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

Знайшла 10 цікавих фактів про українські вишиванки.Сподіваюся, вам буде цікаво з цим ознайомитися:

1. Скіфи – прародителі вишивки

Вишивкою, за свідченням Геродота, свій одяг оздоблювали ще скіфи.

Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.

2. Найсильніший оберіг

Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір'ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.

3. Перша школа вишивки

Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.

4. Символ кохання

Сорочка (особливо чоловіча) – символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.

Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку". А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.

5. Перший модник у вишиванці

Ним був Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком. У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.

6. Безмежний простір для творчості

В Україні є близько сотні "вишивальних технік"! Серед найвідоміших технічних прийомів вишивання – гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння.

7. Вишиванка кожного регіону – унікальна

Кожен регіон України має свої особливості вишиванок. Про їх розмаїттся може свідчити лише перелік типових узорів волинського краю: цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, полоничник тощо! І так – у кожній області.

Тому можна сказати, що кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.

8. Орнаменти – "списані" з природи

Орнамент вишивок ділиться на три основні групи: абстрактний, рослинний і тваринний. Цікаво, що рослинний орнамент тепер можна зустріти не тільки в вишиванках, а і в колекціях іменитих дизайнерів, натхнених культурою і традиційним костюмом українського народу.

9. Найоригінальніша вишиванка

Одна з найоригінальніших вишиванок – борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.

На противагу цьому стилю, є і вишивка «білим по білому». Це художній прийом, в якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла. На виході майстри отримують дуже тонку унікальну роботу.

10. Першим ведучим, який з'явився у прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. У вишиванці він відкрив теле-марафон "Ніч виборів" на "5 каналі" ще у 2004 році. Згодом таку тенденцію підтримали й інші.

Ніколу б знову...

библиотека — Fri, 18 May 2018 13:22:28 GMT

БЕЛЬГИЯ: про деды воевали
Расскажу-ка я вам, как сейчас про войну рассказывают детям в той школе в Бельгии, куда пойдет мой сын в следующем учебном году.

Берут они с собой старшеклассников, которым по 16-18 лет, и едут куда-нибудь по местам боевой славы, в местные аналоги деревни Крюково.

Там у всего класса отбираются все гаджеты. А взамен выдается рация, одна на взвод, каждому - вещмешок, оружие и форма, взаправдашняя - когда-то принадлежала участнику войны.
На шею каждому вешается опознавалка - кто-то становится сержантом Янссеном, кто-то рядовым Ван Молем, имена все из того взвода, который конкретно эту деревню оборонял. Высаживают всю ватагу километров за 15 от деревни, и топают детки по жаре со всем своим барахлом.

Часа 2-3 топают.

Оружие, которое не так много весит поначалу, становится очень тяжелым. Рюкзак натирает плечи. Хочется бросить тяжеленные вещмешки и полежать. Хочется поболтать, подурачиться, а нельзя.
Тот, кому быть "сержантом" досталось, должен всю эту толпу держать в порядке - чтоб шли тихо, не орали, не отставали, вперед не забегали и не дурили (представьте себя 17-летнего на месте какого-нибудь пацана, которому надо внезапно сдерживать 15 человек своих одноклассников).

Доходят они до деревни, тут их преподаватель-командир ведет к дому, останавливаются.

- Кто тут рядовой Ван Мол?
- Я!
- Когда ваш взвод подошел к этому месту, рядовой Ван Мол подорвался на мине возле этого дома.

С этого момента "рядовой" молчит. Идут дальше.

- Кто тут рядовой Стевенс?
- Я?
- В этом месте взвод был атакован, рядовой Стевенс был ранен в бедро и погиб на месте от потери крови, помощь не успела подойти.

И так идут они дальше, пока не доходят до кладбища, и не видят, как стоят в ряд, один за другим, камни с именами тех, чьи опознавалки у них на шее.
И понимают, что из 15 в живых остались двое - таких же, как они, восемнадцатилетних салаг, которым хотелось дурачиться, слушать музыку, трепаться с противоположным полом, танцевать и целоваться, а вместо этого - жажда, голод, холод, боль, страх, усталость, и для очень многих - внезапная и страшная смерть.

А песен про "Хотят ли бельгийцы войны" тут нет, если не ошибаюсь. И про "деды воевали" я тут никогда не слышала.

~ рассказ эмигрантки в Бельгии

https://www.facebook.com/monovaolena/posts/1939875482712536

Земля - наш дім!

библиотека — Thu, 26 Apr 2018 10:32:00 GMT

Сьогодні виповнюється 32 роковина аварії на Чорнобильської АЕС. Вночі 26 квітня 1986 року відбулась наймасштабніша техногенна катастрофа в історії людства. Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС вибухнув і викинув радіоактивні речовини на північну частину України, а також Білорусь, Прибалтику, Польщу, Швецію, Фінляндію і цілий ряд інших країн. Потужність вибуху порівнюють з трьома сотнями Хіросім. Ця аварія – найбільша за всю історію ядерної енергетики як за кількістю постраждалих від її наслідків, так і за економічною шкодою.

У Донбаському державному технічному університеті науковою бібліотекою було організовано низку заходів під назвою «Тиждень Екології», які присвячені проблемам забруднення навколишнього середовища.

Завідувачка кафедри СГД, доц. Короткова Олена Олександрівна організувала круглий стіл за участю активу студентства з доповідями «Причини та наслідки забруднення навколишнього середовища». Виступили Харьковська Юлія (БХА-16), Багратіоні Стенлі (ЕТО-16), Бобнєва Вікторія (БХА-16), Філіпенкова А.Д. (ЕП-16)

Студенти кафедри ЕБЖДОП (Мельник І.В., Дворчина М.Ю., Бондарєва А.В., Блощенко А.А.) підготували презентації на тему «Дзвони Чорнобиля».

Перед присутніми виступив зі спогадами учасник ліквідації Чорнобильської АЕС співробітник відділу постачання Кушкін Олег Геннадійович.

Студент інженерно-будівельного факультету Горлов Олександр поділився власноруч зробленими фото з міст Прип’яті та Славутича, де порівняв застигле в одну мить минуле й сьогодення. Чим призвав до розумного відношення до природи, один до одного, до всього людства, дбайливому відношенню до всесвіту, щоб кожен цінував всю різнобарвність життя поруч.

Присутній на заході проректор з наукової роботи доц. Щербак Віталій Володимирович дав компетентні коментарі стосовно проблем і прогнозів екології на подальше.

Науковою бібліотекою університету організовано виставку періодичних видань «Земля наш дім».

В ході проведення заходу інструктор відділу охорони праці Хейлик Оксана Романівна виступила з нагадуванням про дотримання правил техніки безпеки насамперед молоді, кожен особисто отримав кольоровий буклет під назвою «Захищене і здорове покоління» з візуальними попередженнями нещасних випадків на роботі та у житті.

Наприкінці заходу всі присутні за ініціативою завідувачки кафедри ЕБЖДОП доц. Лисиці Вікторії Євгенівни вийшли на вулицю для урочистої посадки біля гуртожитку саджанця форзиції, яка символізуватиме яскраве та стале професійне зростання кожного студента.

Вища освіта для молоді Луганщини

библиотека — Tue, 17 Apr 2018 06:32:47 GMT

З метою популяризації вищої освіти в Україні та профорієнтації молоді Луганщини для допомоги у визначенні майбутньої професії в Донбаському технічному університеті на базі наукової бібліотеки у березні 2018 року було відкрито у рамках регіональних виставко-ярмаркових заходів "Сучасні заклади освіти-2018" виставку наукових праць професорсько-викладацького складу університету, яка буде працювати протягом року. Запрошуємо завітати тих, хто ще не встиг цього зробити!!

Актуальний як ніколи

библиотека — Tue, 13 Mar 2018 16:10:23 GMT

Щорічно на початку березня відзначаються «Шевченківські дні», присвячені вшануванню пам’яті генія українського слова Тараса Григоровича Шевченка. І ДонДТУ приєднався до цих всеукраїнських заходів. Співробітниками наукової бібліотеки за підтримки відділу з організації набору студентів було організовано цікаву зустріч з невідомими широкому загалу фактами з біографії Кобзаря. Старший викладач кафедри Економіки й управління, доцент Вахлакова Вікторія Володимирівна розповіла присутнім на заході багато цікавинок з життя не тільки великого символу країни, а й просто людини, зі своїми рисами багатогранної особистості.

Ми знаємо офіційну біографію Тараса Шевченка зі шкільної програми, втім поза увагою залишаються цікаві факти із життя Кобзаря.Тарас Григорович брав участь у розписах Большого Театра в Санкт-Петербурзі як підмайстер-рисувальник, нині це приміщення консерваторії.

Одиниці на той час могли похизуватися такою доброю освітою у Петербурзькій академії. Шевченко першим в Російській імперії отримав звання академіка гравюри.

У Тараса Шевченка є твори, які свідчать про його інтелект, який випереджав його сучасників. Він один із перших по-своєму переписав біблійні і античні сюжети.

Досить довго нам розказували, що Шевченко був майже затворником.

Але Тарас був веселий і товариський. У своєму щоденнику поет писав, що майже ніколи не залишався наодинці, щодня відвідував музеї, театри, прийоми.

Навколо нього часто збиралися жінки, він їм подобався своєю оригінальністю. Мав багато друзів, любив співати, був бажаним гостем і навіть дружбою на весіллях.

Ми звикли бачити його на зображеннях у книжках як старомодного дідугана в шапці.

Але то було зроблено з однієї світлини, де він вдягнув це, щоб підтримати людей з села, бо й сам був таким. Насправді художник одягався дуже модно, бо ж крутився у вищих колах Петербурга. Стиль Шевченка оцінили й сучасні художники костюмів. Виросло уже нове покоління сучасних українців, які духовно походять саме від Тараса Шевченка.

Шевченко – дуже поширене прізвище українців. У будь-якій соцмережі можна знайти тисячі і хтозна, може хтось із них є нащадком роду Тараса?

Улюблений напій Тараса - чай, а от із алкоголю - ром. Втім плітки про Шевченка-пияка - це повна нісенітниця. Про Тараса Шевченка можна знайти ще безліч маловідомих фактів, важливо, не забувати найголовнішого про чоловіка, який дотепер творить нашу націю.

Пропонуємо долучитися до свята Шевченка переглядом сучасних відеороликів за його творчістю та біографією. https://maximum.fm/ce-divovizhno-7-suchasnih-pisen-na-slova-shevchenka_n117016

«Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк…»

библиотека — Tue, 13 Mar 2018 12:26:10 GMT

В ці весняні дні на честь Міжнародного жіночого дня та Батьківщини нашого університету хочеться знову згадати про наймолодшу дитину Олексія та Христини Алчевських, — Христину Алчевську (1882–1931) — українську письменницю, драматургиню, поетесу та педагогиню.

" style="float: left;" />Атмосфера, в якій зростала маленька Христя, інтерес і любов її рідних до народного слова, обрядів, звичаїв виховали в ній естетичні смаки, визначили подальший шлях у житті. Початкову освіту Христя отримала в домашній школі своєї матері Христини Данилівни. Саме мати відкрила Христі глибину вітчизняної та світової літератури та мистецтва.

У дитячі роки Христя разом з батьками кожне літо проводила на дачі в селі Олексіївка, що в околицях сучасного міста Алчевськ, де її батько зустрічався з інженерами Олексіївського гірничопромислового товариства, заводу Донецько-Юр'ївського металургійного товариства (ДЮМО), власниками яких був, а також іншими представниками ділового світу.

Садиба Алчевських розташовувалася в широкій балці степової річечки Білої. З високої скелі відкривалися мальовничі краєвиди, місток через річку вів в парк. Враження дитячих років, зустрічі з селянами, близьке знайомство з вчителями Олексіївської школи — Борисом Грінченком та його дружиною Марією, а також дружба з їхньою дочкою Настею залишили слід у Христі на все життя і відбилися в її поглядах та творчості.

Писати дівчинка почала з ранніх літ. У 10-річному віці разом зі шкільними подругами видавала дитячий рукописний журнал «Товариш», у якому впродовж 1892–1894 рр. уміщала і свої вірші та оповідання. Відтоді вона не відкладає перо, удосконалюючи українську мову, водночас опановуючи складну техніку французького вірша.

Закінчивши 1902 року харківську Першу дівочу гімназію, Христина продовжує навчання на вчительських курсах у Сорбонні в Парижі. А вже за рік повертається додому й працює вчителькою французької мови в гімназії й одночасно — у жіночій недільній школі своєї матері, де, попри загальну заборону, читає учням українські книжки; працює також у видавничому комітеті Харківського товариства грамотності.

Вирішальний вплив на визначення життєвої позиції, за свідченням самої поетеси, справили зустрічі з Миколою Міхновським — того самого, що написав маніфест «Самостійна Україна», в якому охарактеризував ідею української держави як «України для українців», один із найпомітніших на той час українських діячів Харкова, лідер Української народної партії, яка виступала за повну незалежність України, і творчість Ольги Кобилянської — однієї з перших українських феміністок (зрештою, матір Христі також сповідувала подібні погляди). 1903 року на святі з нагоди відкриття у Полтаві памʼятника Іванові Котляревському 21-річна поетеса познайомилася з багатьма «любими її серцю літературними творцями, носіями ідей і краси»: Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, Надією Кибальчич, Ганною Барвінок, Михайлом Старицьким, Василем Стефаником, Михайлом Коцюбинським.

Христя почала робити перші кроки в нелегальній на той час діяльності, спробувала створити український жіночий гурток. З 1905 Христина Олексіївна працювала викладачем української та французької мов у середніх і вищих навчальних закладах Харкова. Дебютувала поетичним зверненням «До дітей мого краю» у газеті «Хлібороб», що була першою україномовною газетою в підросійській Україні. Тоді ж надіслала революційний марш, що починався словами «Гей, на бій, за нами встануть». Рукопис потрапив до жандармерії. До харківської квартири Алчевських прийшли з трусом, однак нічого не знайшли. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях: «Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник» та інші.

Щоліта родина відпочивала в Алушті на дачі Бекетових (у чоловіка рідної сестри Ганни, художниці). Христі було видане посвідчення з дозволом малювати етюди в межах Ялтинського Градоначальства. Вона щедро ілюструвала свої пейзажні поезії сонячними акварелями.

Роки творчості Христини Алчевської-молодшої припадали на епоху складних соціальних потрясінь і напружених ідейно-естетичних суперечок і розбіжностей у літературному середовищі. У революційні роки молода вчителька гімназії брала активну участь в організації й проведенні мітингів і страйків учнів середніх шкіл, мала зв'язки з підпіллям. Визволення народу Христя Алчевська пов'язувала з українізацією молоді, отож відновила свою роботу в учнівських гуртках. Протягом тривалого періоду ця робота була винятково культурницькою, спрямовувалася на формування знань з рідної мови, літератури, історії, прищеплення любові до України.

Події в Галичині, придушення українського руху на Наддніпрянщині переконали письменницю в тому, що українці в Російській імперії приречені на денаціоналізацію й асиміляцію. Порятунок бачився в об'єднанні Східної й Західної України. З 1915 року на квартирі Христі Алчевської відновилися регулярні зібрання гуртка української молоді.

Її поетична спадщина — досить велика. За десять років, з 1907-го по 1917-й, вона опублікувала 11 збірок, серед них — «Туга за сонцем» (вийшов в Москві в 1907), яку Сергій Єфремов визнав відверто еротичною, а Іван Франко зазначив, що «від цієї збірки пахне молодістю, жіночою грацією та несвідомою кокетерією». Наступні збірки виходили мало не щороку: «Сонце з-за хмар», «Пісня життя» (1910), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів», «Моєму краю» (1914), «Спомини» (1915), «Мандрівець» (1916) й інші. Остання, дванадцята, збірка вийшла 1922 року в Каліші (Польща). Із дванадцяти її збірників тільки один, десятий «Мрії», був виданий російською мовою. Брала участь в підготовці третього тому бібліографічного покажчика «Что читать народу?», рецензуючи для цього видання художні твори українською мовою. Деякі вірші Христини Олексіївни було покладено її братом Григорієм на музику, їх часто виконував Іван Алчевський на своїх концертах.

Після смерті батька Христина кілька разів відвідувала Олексіївську школу: в 1913, 1916 і 1917-му роках. Вона подарувала школі багато книг, в тому числі про життя і творчість Бориса Грінченка, а навесні 1917 року відкрила в Олексіївці сільську бібліотеку. Христина Олексіївна завжди тепло згадувала юні роки, проведені в Олексіївці, і була глибоко зворушена тим, як згодом тепло зустрічали її селяни Олексіївки.

1917-го не стає брата Івана, у 1920-му помирають мати і брат Григорій, а найстаршого Дмитра розстрілюють в Криму росіяни. Деякий час вона нічого не може писати. Але згодом публікує збірку «Clematis» (1922), а через кілька років з-під її пера виходить драматична поема «Луїза Мішель», яку вона написала 1926-го (опублікована у 1930-у) — твір про паризьку комунарку, побудований на історичному матеріалі, з використанням реальних персонажів (недарма ж колись так ретельно вивчала архіви Паризької комуни). В 1929 році написала спогади про брата Івана «Співак з душею геттінгенською». Вона є авторкою двох мемуарних творів.

Христина Алчевська невтомно втілювала все нові й нові задуми до останніх днів життя, друкувалася у харківських газетах і журналах, була членом Українського товариства драматургів і композиторів, готувала двотомне видання творів, яке після її смерті з різних причин не побачило світ. Вона залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів), значна частина якої зберігається у відділі рукописів Інституту літератури НАН України та у Національній бібліотеці ім. В. Вернадського.

На схилі життя, в 1929 р. вже відчуваючи утиски з боку совєтського режиму, Христя пише: «Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк…». Багатьом її планам та починанням так і не судилося здійснитися. Самотня, майже без засобів до існування, вона померла в пору золотої осені 1931 року, маючи неповних 50 років.

1982-го у зв'язку із 100-річчям від дня народження Христини Олексіївни Алчевської ЮНЕСКО внесла її ім'я в календар знаменних дат, що означало визнання заслуг і таланту Христини Алчевської в усьому цивілізованому світі.

20 лютого – День Героїв Небесної Сотні.

библиотека — Fri, 16 Feb 2018 07:51:42 GMT

20 лютого – День Героїв Небесної Сотні

Сьогодні ми вшановуємо відвагу, силу духу і стійкість наших громадян, які віддали найдорожче ‒ життя ‒ під час Революції гідності (листопад 2013 року ‒ лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Вони гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності.

Герої не вмирають!

Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок, тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі… Ті, для кого справедливість, гідність, свобода, Україна – були не просто словами, а сенсом їхнього життя.

Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою знищення. Але завжди у такі періоди найкращі сини і дочки України піднімались на захист своєї землі. Холодними зимовими днями і ночами на Майдані пліч-о-пліч стояли українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.

20 лютого 2014 року став днем початку нової історії нашої держави. Тоді Україна на повні груди вдихнула повітря, насичене горем і журбою… Нам завжди болітимуть їхні рани… Наші серця назавжди обпалені сльозами їхніх матерів і батьків, дружин і дітей, братів і сестер…

Небесну Сотню пам’ятатимуть завжди, про них обов’язково знатимуть прийдешні покоління, бо Герої не вмирають!

Слава Героям і найсвітліша пам’ять навіки вічні…

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Наукова бібліотека ДонДТУ запрошує на перегляд виставки, присвяченій Героям Небесної Сотні.

День Соборності України

библиотека — Wed, 24 Jan 2018 13:08:06 GMT

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить!

Українська мрія – єдність, свобода і незалежність.

День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності.

Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам'ятаючи про незліченні жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності.

З нагоди цього свята Наукова бібліотека університету підготувала книжкову виставку "22 січня - День Соборності Украни". Представлена експозиція висвітлює тернистий шлях України до соборності та процеси державотворення і формування території незалежної держави.

План культурно-просвітницької діяльності бібліотеки на 2018 рік

библиотека — Thu, 18 Jan 2018 08:16:34 GMT

План культурно-просвітницької діяльності

Наукової бібліотеки на 2018 рік

№ з/п	Зміст роботи	Термін виконання
	Тематичні виставки: традиційні, віртуальні
1	«Україно Соборна – моя гордість і слава!»: до дня Соборності України. (22 січня)	січень
2	«Рідна мова – життя духовного основа»: до міжнародного дня рідної мови. ( 21 лютого)	лютий
3	«І впишемо навічно імена …»: до дня вшанування героїв Небесної сотні. (20 лютого)	лютий
4	«Ще не вмерла України ні слава ні воля…»: до дня народження М.М. Вербицького, українського композитора, громадського діяча. (4 березня)	березень
5	«І лине над землею Шевченкове святе слово»: до святкування Шевченківських днів. (9 березня)	березень
6	«З порога смерті»: до дня солідарності з колишніми в'язнями фашистських концтаборів.	квітень
7	«Чорнобиль – пам'ять невмируща»: до дня пам'яті Чорнобильської трагедії. (26 квітня)	квітень
8	«Свято, що гуртує покоління: пам'ять жива вічно…»: до Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні. (9 травня)	травень
9	Лицарі барвистої палітри: до Міжнародного дня музеїв. (18 травня)	травень
10	«Конституція — гарант свобод і прав людини»: до дня Конституції України. (28 червня)	червень
11	«Здорова планета – здорове майбутнє»: до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища. (5 червня)	червень
12	Об’єднана Європа: єдність у розмаїтті: 2018 рік - Європейський рік розвитку (в Європейському Союзі)	липень
13	«Незалежність України: від ідеї до реалії»: до дня Незалежності України. (24 серпня)	серпень
14	Тобі, першокурснику! (1 вересня)	вересень
15	Іван Карпенко-Карий – корифей українського театру: до дня народження Івана Карповича Карпенка-Карого. (17 вересня)	вересень
16	Алкоголь, нікотин, наркотики: ілюзії та реальність (Тиждень права)	жовтень
17	Дослідник українського козацтва: до дня народження Дмитра Івановича Яворницького. (6 листопада)	листопад
18	«Із чистих джерел всемогутнього слова»: до Дня української писемності та мови. (9 листопада)	листопад
19	«Мого народу гілочка тернова»: до дня пам'яті жертв голодомору в Україні. (четверта субота)	листопад
20	Народ, що духовність несе у віках: Традиції і обряди українського народу	грудень
21	«Права людини і громадянина в Україні»: до Дня захисту прав людини	грудень
	Бібліографічний огляд
1	Золоті зерна сучасної української поезії»: до дня народження Ліни Костенко, української поетеси. (19 березня)	березень
2	Здорова планета – здоровий ти! - до Всесвітнього дня здоров’я. (7 квітня)	квітень
3	Європейське відродження: література, живопис, культура: З циклу «Культурна спадщина Європи»	червень
4	Шляхетні українки	серпень
5	Від екології здоров’я – до екології душі! - взаємодія людини з природою	вересень

"Я маю право!"

библиотека — Wed, 13 Dec 2017 06:54:23 GMT

З 5 по 7 грудня 2017 року у ДонДТУ на базі кафедри Соціально-гуманітарних дисциплін та Наукової бібліотеки відбулась відкрита конференція, присвячена Всеукраїнському Тижню права з назвою «Я маю право!"

Було організовано виставку плакатів та літератури, брошур на правову тематику. Близько 20 студентів переглянули відеоролики та презентації на тему прав і свобод людини та студентства. На конференції виступили з доповідями професор СНУ ім. Даля Журба М.А. та провідний юрист NRC з прав людини Соловей М.К.

Бачення означеної тематики показали в своїх доповідях та презентаціях студенти:
1.    Алєкпєров Ігор «Правосуддя України».
2.    Гатіна Марина «Права ВИЧ инфицированных».
3.    Шмігель Анастасія «Усыновление ребенка: правовой аспект».
4.    Шаповалова Вікторія «Сімейне право».
5.    Сотніков Влад «Кримінальна відповідальність».
6.    Єльшина Дар`я «Права дитини».
7.    Циганкова Вікторія «Права студентів».
8.    Зайцева Жанна «Позбавлення батьківських прав».
9.    Усенко Євген «Право на віросповідання».
10.  Романченко Едуард «Зміни до закону «Про освіту».