Вишиванка для українців – могутній символ благополуччя в родині, а свято вишиванки символізує національну єдність. У цей день влаштовують марші вишиванок по всій Україні. День вишиванки в Україні відзначають у третій четвер травня і цього року свято випало на 17 травня.
Ідею акції Всесвітній день вишиванки в 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї і святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно надягав на пари, як і багато інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам і студентам вибрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку їх одягли кілька десятків студентів і кілька викладачів факультету. І вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, у ньому почала брати участь українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

Знайшла 10 цікавих фактів про українські вишиванки.Сподіваюся, вам буде цікаво з цим ознайомитися:

1. Скіфи – прародителі вишивки

Вишивкою, за свідченням Геродота, свій одяг оздоблювали ще скіфи.

Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.

2. Найсильніший оберіг

Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір'ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби ... Читати далі »

БЕЛЬГИЯ: про деды воевали
Расскажу-ка я вам, как сейчас про войну рассказывают детям в той школе в Бельгии, куда пойдет мой сын в следующем учебном году.

Берут они с собой старшеклассников, которым по 16-18 лет, и едут куда-нибудь по местам боевой славы, в местные аналоги деревни Крюково.

Там у всего класса отбираются все гаджеты. А взамен выдается рация, одна на взвод, каждому - вещмешок, оружие и форма, взаправдашняя - когда-то принадлежала участнику войны. 
На шею каждому вешается опознавалка - кто-то становится сержантом Янссеном, кто-то рядовым Ван Молем, имена все из того взвода, который конкретно эту деревню оборонял. Высаживают всю ватагу километров за 15 от деревни, и топают детки по жаре со всем своим барахлом.

Часа 2-3 топают.

Оружие, которое не так много весит поначалу, становится очень тяжелым. Рюкзак натирает плечи. Хочется бросить тяжеленные вещмешки и полежать. Хочется поболтать, подурачиться, а нельзя. 
Тот, кому быть "сержантом" досталось, должен всю эту толпу держать в порядке - чтоб шли тихо, не орали, не отставали, вперед не забегали и не дурили (представьте себя 17-летнего на месте какого-нибудь пацана, которому надо внезапно сдерживать 15 человек своих одноклассников).

Доходят они до деревни, тут их преподаватель-командир ведет к дому, останавливаются.

- Кто тут рядовой Ван Мол? 
- Я! 
- Когда ваш взвод подошел к этому месту, рядовой Ван Мол подорвался на мине возле этого дома.

С этого момента "рядовой" молчит. Идут дальше.

- Кто тут рядовой Стевенс? 
- Я? 
- В этом месте взвод был атакован, рядовой Стевенс был ранен в бедро и погиб на мест ... Читати далі »